| Головна » Статті » Вірші Мар'яни Станіславчук |
| У категорії матеріалів: 19 Показано матеріалів: 1-10 |
Сторінки: 1 2 » |
Сортувати по: Даті · Назві · Рейтингу · Коментарям · Переглядам
|
Душа завмирає, і серце мовчить,
Й безмежного краю уже не злічить.
Де вітер колише надії жита,
Там ми, українці, пора золота.
Згадай, українцю, як ти на майдані
Відстоював право життя!
На лютім морозі у бурі та грози
Ти прагнув до щастя й добра.
Невже цього мало, щоб ти міг збагнути,
Що ми - горда нація, дружна сім'я.
Невже ти не бачив, невже не відчув ти,
Як з честю ти ніс Українця ім'я?
Та ось безнадія у нас у житті:
Ми зерня вкидаєм у терен густий.
Ми честь занедбали, а правду продали,
А віно держави роздерли вщерть клани.
Не хочуть згадати «чиїх батьків діти»,
Забули про слово вкраїнське, святе,
Не можуть збагнути: народу не вбити,
Не вирвать осердя його золоте!
Я - паросток ніжний коріння міцного
Шукаю шляхи у серця молоді,
Щоб там забуяла і дружба, і згода,
Й навіки яснились слова золоті:
Що захід і схід - це моя Україна,
Єдина, квітуча і Божа земля.
Ніхто не поставить вже нас на коліна,
Бо в нас Українське ім'я!
Єднаймось, вкраїнці, єднаймось у святі,
Братаймось у горі, журбі.
В єднанні навіки ми будьмо завзяті
Й не лишимо брата в біді.
Мар'яна Станіславчук 9 клас |
|
Я хочу вам розповісти,
Куди я лину щохвилини,
Як серце кличе і манить
У нашу рідну Україну!
Припав я серцем до землі, -і всі
ліси та океани злились в один
струмок „надій", яке це щастя -
край кохання.
Пташки співають дзвінко там,
І пісні мене по дібровах,
Привіт свій слеш всім людям ти
Мій рідний краю, це ж чудово!
Не уявляю я життя
Без тебе, мила Україно,
Адже для мене ти сім'я,
Повага, віра і надія.
Станіславчук М. 8 кл. 20005 р. |
|
Навчання треба здобувати,
Не пасти задніх, як той рак.
У вічі правду всім казати,
Що ти поет, а не жебрак.
Тобі одне від Бога
І ти повинен довести,
Що ти сміливий, як собака,
Що в тебе воля від краси
Навчання треба здобувати
Й твердо вірити в життя
Й красиво ніжно так кохати,
Як вітер воду навмання.
Станіславчук М. 8кл |
|
Якби була я поетеса?
А, може, краще стюардеса?
Тоді б зустріла я тебе?
Чи покохала я тебе ...?
Та можу бути вже й моделлю,
Носити одяг фірми „Шейрон"
Чи ти б сподобався мені...?
Чи я б сподобалась тобі...?
Але, звичайно, не така я ...
Я схильна більш до самоти,
Але не знаю, я не знаю,
Де ходиш ти, один лиш ти ...
28.08.05р. Станіславчук М. 8 кл. |
|
Ти не повіриш - це звершилось!
У небі чути дивний спів
Та це ж Месія в Вифлиємі
Новорожденним явивсь!
Ти башиш в небі зорі сяють,
Іди за ними до мети!
Адже це всі тебе вітають,
Дитину правди і краси.
Ти спав царем у нашім храмі,
Ти душу в'янучу підніс.
Віднині всі тобі співаєм :
Христос родивсь, христос родивсь.
29.08.05р. Станіславчук М. |
|
Материнська рідна мова —
Одвічна істина жива.
Всім дарує добре слово,
А в пісні музика луна. |
|
Мова - сузір'я серед сузір'їв,
Мова жадана в біді,
Мова, - мов чар барвінковий,
Мова - тепло моїх мрій.
Люблять діти її,
Мову, жадану в біді,
Вірш цей усіх нас вчить:
Рідну мову любить.
Станіславчук Мар'яна. 7 клас. 2004 рік. |
|
Колись в дитинстві я ходила в трави,
І вів мене той шлях,
Який розлігся поміж вітів, квітів,
Який не знав, куди веде він сам.
А чи не знаєш, тату,
Мою стежину край села?
Якою йшла я спозаранку з хати,
Якою мандрувала я?
Та чом же ти не знаєш, тату,
Той шлях, яким мене провів ти сам?
Якою радістю й любов'ю
Ти зігрівав мене в своїх очах.
Станіславчук Мар'яна. 7 клас. 2004рік. |
|
Невже ти не бував в раю?
Там так чудово навкруги!
Там хмарки море обіймають,
Там хвилі хмарки доганяють.
І ми зустрілись там з тобою,
Лиш тільки ми на самоті.
Де наш корабель поплив по морю
І квіти плавали в росі.
Ти пестив ніжно коси русі,
І трепетно щось говорив
Що ти кохаєш, ти кохаєш
Так як ніхто ще не любив.
29.08.05р. Станіславчук М.
Р.8. Вірш присвячується Ользі Бурі,
яка загинула в автокатастрофі. |
|
Можливо, ти не є принцеса...
Можливо, ти не є ягня...
Але у тебе теж є серце,
І ти у світі не одна.
Ти закохалась, як уперше.
Ти покохала наяву.
Лиш тільки вітер тихо-тихо
Несе колише віточку сумну.
Чи можна забути кохання ?
А у тебе воно і було?
Чи ти тільки для себе ця пані
Що тобі вже воно всеодно?
Ти не знаєш найкращого слова,
Ти й не знаєш багатства слів.
Але в тебе і досі проблема:
Ти повірила в щирість.
19.09.05р. Станіславчук М. |
1-10 11-19