| Головна » Статті » Вірші Мар'яни Станіславчук |
Братаймось, українці!
Душа завмирає, і серце мовчить,
Й безмежного краю уже не злічить. Де вітер колише надії жита, Там ми, українці, пора золота. Згадай, українцю, як ти на майдані Відстоював право життя! На лютім морозі у бурі та грози Ти прагнув до щастя й добра. Невже цього мало, щоб ти міг збагнути, Що ми - горда нація, дружна сім'я. Невже ти не бачив, невже не відчув ти, Як з честю ти ніс Українця ім'я? Та ось безнадія у нас у житті: Ми зерня вкидаєм у терен густий. Ми честь занедбали, а правду продали, А віно держави роздерли вщерть клани. Не хочуть згадати «чиїх батьків діти», Забули про слово вкраїнське, святе, Не можуть збагнути: народу не вбити, Не вирвать осердя його золоте! Я - паросток ніжний коріння міцного Шукаю шляхи у серця молоді, Щоб там забуяла і дружба, і згода, Й навіки яснились слова золоті: Що захід і схід - це моя Україна, Єдина, квітуча і Божа земля. Ніхто не поставить вже нас на коліна, Бо в нас Українське ім'я! Єднаймось, вкраїнці, єднаймось у святі, Братаймось у горі, журбі. В єднанні навіки ми будьмо завзяті Й не лишимо брата в біді. Мар'яна Станіславчук 9 клас
| |
| Переглядів: 471 | Коментарі: 3 | Рейтинг: 0.0/0 |
| Всього коментарів: 0 | |