| Головна » Статті |
| Всього матеріалів в каталозі: 45 Показано матеріалів: 11-20 |
Сторінки: « 1 2 3 4 5 » |
|
Якби була я поетеса?
А, може, краще стюардеса?
Тоді б зустріла я тебе?
Чи покохала я тебе ...?
Та можу бути вже й моделлю,
Носити одяг фірми „Шейрон"
Чи ти б сподобався мені...?
Чи я б сподобалась тобі...?
Але, звичайно, не така я ...
Я схильна більш до самоти,
Але не знаю, я не знаю,
Де ходиш ти, один лиш ти ...
28.08.05р. Станіславчук М. 8 кл. |
|
Ти не повіриш - це звершилось!
У небі чути дивний спів
Та це ж Месія в Вифлиємі
Новорожденним явивсь!
Ти башиш в небі зорі сяють,
Іди за ними до мети!
Адже це всі тебе вітають,
Дитину правди і краси.
Ти спав царем у нашім храмі,
Ти душу в'янучу підніс.
Віднині всі тобі співаєм :
Христос родивсь, христос родивсь.
29.08.05р. Станіславчук М. |
|
Материнська рідна мова —
Одвічна істина жива.
Всім дарує добре слово,
А в пісні музика луна. |
|
Мова - сузір'я серед сузір'їв,
Мова жадана в біді,
Мова, - мов чар барвінковий,
Мова - тепло моїх мрій.
Люблять діти її,
Мову, жадану в біді,
Вірш цей усіх нас вчить:
Рідну мову любить.
Станіславчук Мар'яна. 7 клас. 2004 рік. |
|
Колись в дитинстві я ходила в трави,
І вів мене той шлях,
Який розлігся поміж вітів, квітів,
Який не знав, куди веде він сам.
А чи не знаєш, тату,
Мою стежину край села?
Якою йшла я спозаранку з хати,
Якою мандрувала я?
Та чом же ти не знаєш, тату,
Той шлях, яким мене провів ти сам?
Якою радістю й любов'ю
Ти зігрівав мене в своїх очах.
Станіславчук Мар'яна. 7 клас. 2004рік. |
|
Невже ти не бував в раю?
Там так чудово навкруги!
Там хмарки море обіймають,
Там хвилі хмарки доганяють.
І ми зустрілись там з тобою,
Лиш тільки ми на самоті.
Де наш корабель поплив по морю
І квіти плавали в росі.
Ти пестив ніжно коси русі,
І трепетно щось говорив
Що ти кохаєш, ти кохаєш
Так як ніхто ще не любив.
29.08.05р. Станіславчук М.
Р.8. Вірш присвячується Ользі Бурі,
яка загинула в автокатастрофі. |
|
Можливо, ти не є принцеса...
Можливо, ти не є ягня...
Але у тебе теж є серце,
І ти у світі не одна.
Ти закохалась, як уперше.
Ти покохала наяву.
Лиш тільки вітер тихо-тихо
Несе колише віточку сумну.
Чи можна забути кохання ?
А у тебе воно і було?
Чи ти тільки для себе ця пані
Що тобі вже воно всеодно?
Ти не знаєш найкращого слова,
Ти й не знаєш багатства слів.
Але в тебе і досі проблема:
Ти повірила в щирість.
19.09.05р. Станіславчук М. |
|
В житті людини дві дороги :
Одна - це казка, інша - світ .
Але ніколи, ти, ніколи
Не забувай своїх батьків
В житті людини одна доля,
Яку ти може й розгадав.
Але знаєш, таки знаєш,
Що це не все, що Бог послав Чому?
Чому це знову сталось?
Я не здержала слово знов?
Я ж не хотіла! Не хотіла!
Щоб ти очей тих не знайшов.
Тебе я більше не кохаю!
Й не хочу згадувать про те,
Що розлучились, посварились,
Як в безвість дві ріки розлились.
2.09.05р. Станіславчук М. |
|
Спасибі вам, учителі,
За ласку і увагу,
За теплоту ласкавих слів,
За дружбу і повагу.
За те, що ви, учителі.
Навчили нас любити.
Даруєте знання людських плодів,
І радите, як в світі жити.
Ми вдячні вам, учителі,
за всі уроки на землі.
Хай Божа Матір вас спасе,
А сонце світла принесе.
М. Станіславчук. 8 кл. 12.02.06. |
|
Я побудую новий світ,
Я загашу усі тривоги,
І в глибині душі своїй
Міцніше стану я на ноги.
Я буду битись до кінця,
порох зими змету зі скроні.
Хай забуваються літа,
Де був і сум , і плач, і стогін,
Я буду з вами тут завжди.
Моя душа ти, мій народе!
Я буду битись до кінця
За мир, за щастя і свободу.
М Станіславчук. 8 кл. 16. 02. 06. |