Загальновідомо, що українська народна пісня, мабуть, як і народна пісня будь-якого іншого народу, має багато функцій у суспільному житті. Деякі пісні, відповідно до сучасних життєвих обставин, подій, явищ, доповнюються модернізованими й осучасненими обрядодіями чи динамічними формами народної творчості (анекдотом, усмішкою, частівкою, коломийкою тощо).
Звичайно, що деякі обрядові народні пісні залишилися лише у величезній кількості друкованих фольклорних збірників, але, на моє глибоке переконання, сьогодні народна обрядова пісня зазнає певних процесів відродження. Наприклад, жодне сімейне свято не обійдеться без народної пісні. Бо настає момент, коли душевний порив прагне реалізуватися в причетності до чогось поетичного й красивого. А що може бути прекраснішим за пісню, яка об'єднує й підносить співців до висоти духовної естетичної насолоди!? Яке весілля можна уявити без пісні, що твориться всіма учасниками цього прекрасного обряду, і жодна модерна техніка неспроможна замінити це високе і красиве відчуття спільності свята.
! даремно дехто вважає, що фольклор - це щось історично минуле, що зберігається в етнографічних архівах. Народна творчість жива, допоки живе народ, який створює нові пісні на потребу часу, виливаючи в ній свою душу, бажання, устремління.
Актуальність даної теми полягає у тому, що інтерес до народної весільної обрядової пісні не зникає багато сторіч, а давні й сучасні описи обряду різних місцевостей України відкривають ще й досі нові або маловідомі раніше елементи, явища традиційно-побутової культури українців, а головне - народну поетичну творчість, якою так оповите весільне дійство...